"ANIMUS IN CONSULENDO LIBER" / "БЕЗМЕЖНІСТЬ РОЗУМУ НАРОДЖУЄТЬСЯ В РОЗМІРКОВУВАННЯХ"

Гасло, яке покладено в заголовок цієї публікації, було використано 70 років тому - 4 квітня 1949 року, коли у м. Вашингтоні представниками урядів Бельгії, Великої Британії, Данії, Ісландії, Італії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Португальської республіки, Сполучених Штатів Америки та Французької республіки підписано Північноатлантичний договір, який дав життя військово-політичному союзу НАТО. Мета заснування такого альянсу тоді 70 років тому була практично ідентична реаліям сьогодення. 

Тоді в 1949 СРСР вів агресивну політику у формі як військових так і гібридних втручань у мирне життя, дусив та знищував будь-яку демократію в її прояві, брутально порушуючи всі права людини. СРСР, вміло використовуючи право вето, зробив раду безпеки ООН по суті "імпотентною". Тоталітаризм, авторитаризм, людиноненависницькі ідеї комунізму - такими були основні статті експорту тюрми народів. Що змінилось за 70 років? Нічого. Хіба окрім назви держави та ідеології. Все те ж. І десь в далекій Москві від думки про НАТО підгорало одне місце як в 1949 році, так і в 2019 році підгоряє. Трагічна історія України є найкращим свідченням того, що до НАТО треба не просто прагнути, а ставати його повноправним членом. 

На цьому шляху в України немає нічого неможливого. Членство України в НАТО - є реальною, а не декларативною незалежністю. Але ніхто не обіцяє, що той шлях буде легким. Як казав колись сер Уінстон Черчіль, - "Я не можу вам нічого запропонувати, крім крові, праці, сліз і поту. Перед нами найважчі випробування. Перед нами багато, багато довгих місяців боротьби і страждань". Як казав Тарас Шевченко, - "борітеся, поборете. Вам Бог допомагає". Саме ці слова написав Герой України Сергій Нігоян на своєму транспаранті на Майдані напередодні того, як його вбила куля снайпера. Ми повинні про це завжди пам'ятати.

І зараз, навчаючись у Вільнюському Університеті, я маю надзвичайно високу честь писати наукову роботу про міжнародно-правові підстави діяльності НАТО під науковим керівництвом колишнього міністра оборони Литви (1998-2011), який вів переговори щодо вступу Литви в НАТО, а тепер голови Конституційного Суду Литовської Республіки, професора Вільнюського Університету, доктора Дайніуса Жалімаса. Бо саме в ці тяжкі часи маленька Литва є одним із найнадійніших союзників великої України і її досвід щодо вступу та членства в НАТО може та повинен бути успішно використаний в Україні.