Після закінчення бойових дій на Тихоокеанському театрі другої світової війни у тубільців тамтешніх островів виник "карго-культ", коли вони, пам'ятаючи як транспортні літаки скидали провізію для солдат, намагались звести точні копії таких літаків - з дерева, соломи та іншого. Вони думали, що створивши такий літак, на них згори посипляться консерви, а не банани, від яких їх вже нудило. Звичайно, чуда не сталось, консерви не з'явились, довелось знову обмежуватись принадами природи - бананами, листям пальм, хробачками та іншим "підножним" кормом. А у підручниках філософії релігії з'явився новий епізод та тема, яка отримала назву "Культ Карго". І ось тепер, у 2017 році, згадуючи про той Культ карго, з'явилось у мене відчуття якогось де-жа-вю. Щось подібне на той культ можна побачити й зараз в Україні. Українське суспільство, наче ті тубільці, намагаються звести той "літак", який їм принесе консерви. В даному випадку роль літака грає європейський стиль життя, чи точніше - європейський світогляд та цінності. Але в збоченому, перекрученому та спотвореному вияві. Українці намагаються "змавпувати" найпростіше та саме те, де не треба думати взагалі, а достатньо просто повторити за європейцями. Навіть не здогадуючись, що європейське суспільство вибороло для себе аж цілих п'ять генерацій прав людини, які у них не просто гарантовані, а дотримуються, а тепер йде рух за шосту генерацію, новітню, українці починають просто "мавпувати" цей рух за т.зв. шосту генерацію, яка насправді є ментально чужою українцеві. Так з'являються марші. Марші за права ЛГБТ-спільнот, марші за "права" тварин ....(це взагалі "геніально" названо), марші за ще бо зна що. Але задайтесь собі запитаннями - чому ніколи не проводився марш проти корупції? Чому ніколи не проводився марш на захист української мови? Де марш демократії? Де марш свободи, рівності, поваги та справедливості? Де марш за справедливий суд? За безпечне довкілля, за якісну медицину, за нормальний рівень життя врешті решт? Де марш за Україну? Де марш за нас, а не за когось, або за щось? Нема... Нема таких, бо на тому літаку, що скидав консерви, не було написано такого. Тому, як не сумно констатувати - приречені ми з такими "культами маршів" на довге блукання пустелею нашого самовизначення. А закінчити хотів би словами Т.Шевченка, написаними ще понад сто років тому:
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, –
Отойді ми заходимось!..
Добре заходились
По німецькому показу
І заговорили
Так, що й німець не второпа,
Учитель великий,
А не те щоб прості люде.
