Мій персональний блог про політику, право, суспільство та життя. Те, що я думаю. Те, як я бачу. Те, що я хочу вам розповісти.
четвер, 7 травня 2020 р.
До дня "перемоги", або про чергові припадки "побєдобєсія"
Вдумайтесь, сучасні Росія та Білорусь, та що там
сучасні, вони ще такі з 1965-го, коли 9-те травня стало «святом», славлять себе
вбивством людей. Вони живлять себе культом смерті, а у Москві навіть протягом
96-ти років ритуально та формально поклоняються тілу мертвої людини, поміщеної
в піраміду на центральній площі міста. І суспільство тих двох держав, що я
згадував, одурманене цією ідеєю та фетишем, давно вже мутувало в стан
неможливості жити без цього ритуалу. От цікаво, а як би радів вбивству своїх
жертв маніяк Чикатило, якби його не стратили? Риторичне питання. Так ось звільнення
від цього культу «смерті» - ментально та реально є питанням виживання не
стільки якоїсь конкретної нації чи народу – українського чи іншого, це питання
виживання людства. Бо той, хто радіє вбивству людей, прославляючи себе цією
ганебністю майбутнього не має.
Підписатися на:
Коментарі (Atom)
До дня "перемоги", або про чергові припадки "побєдобєсія"
Дві з половиною тисячі років тому, задовго до того як сучасний пересічний «совковий» сентименталіст в першій декаді травня отримував за...