Стосується всіх, хто має язика і не знає мови, - сьогодні 25 квітня може відбутись історичне торжество справедливості. У Верховній Раді України планують прийняти за основу та в цілому Закон України "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Нарешті на 28 році незалежності! Бо ще як нещодавно, десь років три назад тому, коли я в Апеляційному суді Дніпропетровської області заявив про незаконність використання протоколів слідчих дій російською мовою, протилежна сторона провадження, за мовчазної підтримки колегії суддів, звинуватила мене у "діскрімінациі русскаязичнава мєншинства днєпрапєтровскай області". При цьому колега адвокат з опонуючої сторони, не називатиму прізвища, махала що є сили копією рішення Дніпропетровської обласної ради. А це є доказ того, що в Україні я як українець є дискрімінований за мовною ознакою. Коли вищі посади в державі займають особи, які навідріз відмовляються користуватись українською мовою, такі от як Аваков, то це що? Нормально? Україні українську мову!
Мій персональний блог про політику, право, суспільство та життя. Те, що я думаю. Те, як я бачу. Те, що я хочу вам розповісти.
четвер, 25 квітня 2019 р.
середа, 24 квітня 2019 р.
"Наша дума, наша пісня не вмре, не загине!"
40 років тому 24 квітня 1979 року безвісно вийшов з дому у Львові, а менш ніж через місяць був найдений повішеним у Брюховицькому лісі поет, композитор, Герой України Володимир Івасюк. До сих пір йде розслідування того злочину, яке десятками років блокувалось радянською владою. За моєю інсайдерською інформацією від слідчих прокуратури відомо, що на сьогоднішній день залишаються живими двоє з трьох виконавців злочину, колишні працівники КГБ, причетність яких підтвердив поліграф. Але, нажаль, інших доказів немає, тому одного поліграфа недостатньо. Але, чого достатньо, то стверджувати, що зараз ми є свідками символічних подій. Володимира Івасюка було вбито та закатовано за українську мову, українську пісню та культуру. Пісні написані великим маестро стали безсмертними в свідомості нащадків та поколінь українців. "Червона рута", "Грай водограй", "Я піду в далекі гори", - ці та інші пісні завжди лунали в часи боротьби України за свою свободу. Володимир Івасюк поліг за українську мову, як полягли так само закатовані Стус, Симоненко та багато інших. А найприкріше те, що по минуванню 40 років далі йде боротьба за українську мову. 40 років з моменту смерті Івасюка, а у Верховній Раді біло-голубі депутати-манкурти з піною з рота кричать: "Не трогайте наш язык". Ще не інавгурували президента, а він вже заявляє, що йому не подобаються квоти на українські пісні на радіо та телебаченні. Я хочу нагадати всім тим, хто біснується від думки про відродження української мови, - коли жив та творив Івасюк, не було ніяких квот, взагалі була квота на українську пісню в 1%, співати українською означало бути "ворогом народу", а він творив! Тому хочу закінчити словами безсмертного пророка українського народу Тараса Шевченка, - "наша дума, наша пісня не вмре, не загине..." Слава Україні! Україні українську мову!
вівторок, 23 квітня 2019 р.
"І немає нічого нового під сонцем!"
"Що було, воно й буде, і що робилось, то й буде робитись воно, - і немає нічого нового під сонцем" - на мою думку, це найкраща та найдоречніша цитата Еклезіаста, більш відомого як Проповідника, з його книги, яка входить до канонічного списку Старого Заповіту. Як для християн, так і для іудеїв. Мені результат був зрозумілий ще після першого туру. Я не особливо вірив в диво. Але й писати не хотів, щоб не ранити й без того поранений український народ. Я знаю, що ти читаєш зараз ці рядки і в тебе відчуття внутрішнього суму за результати виборів. Так, ми завжди були в меншості. Так, ми ніколи не могли впливати на вибори і ніколи ми не обирали того, хто перемагав. Так, в Україні бути розумним непристойно. Це не популярно, це не тренд, це ганебно. І це факт. Але свого часу Далай Лама казав, - "якщо ти можеш щось змінити - не переживай; якщо ти змінити не можеш нічого - переживати марно". Не переживай. Бо ти людина розумна. Homo Sapiens. Ти - індивід. А індивід хоч і один, але найменша в світі меншість. Так склалось історично, але ми галичани завжди були тією меншістю в рідній Україні. Сьогоднішній результат - це поразка більшості галичан. Півтора століття назад Куліш казав, що "колись маленька Галичина врятує велику Україну". А я дозволю собі перефразувати, - "колись ці наші маленькі 25% врятують ті великі 75%". Бо немає нічого нового під сонцем!субота, 13 квітня 2019 р.
"Немає сенсу". Чому МКС відмовився розслідувати злочини в Афганістані?
Буквально вчора, 12 квітня 2019 року 2-га судова палата з питань досудової юрисдикції Міжнародного Кримінального Суду (далі – МКС) у м.Гаага, Нідерланди, оголосила своє рішення у справі «Ситуація в ісламській республіці Афганістан».[1] Вказане рішення, буквально, сколихнуло міжнародну спільноту – від глав провідних на світовій арені держав (Трамп) до неурядових громадських організацій (Amnesty International). Чому це рішення викликало такий резонанс та, які сигнали фактично дані Україні та подіям в Україні цим рішенням неопосередковано, аналізуємо в даній статті.
Передісторія.
Після терактів 11 вересня 2001 року США висунули ультиматум Афганістану, де на той час при владі була радикальна організація «Талібан», видати їм всіх причетних до згаданих терактів, в тому числі й Осаму Бен Ладена. Тодішня влада Афганістану прогнозовано відповіла відмовою, що послужило casus beli (приводом для війни) для США. Застосувавши ст.5 Вашингтонського чи «Північно-атлантичного» договору (єдиний дієвий раз за всю історію альянсу), США мобілізували всіх союзників по НАТО та розпочали військову операцію альянсу «Нескорена Свобода». В результаті операції, яка тривала протягом 13 років до 2014 року, було не тільки ліквідовано Бен Ладена, а й повалено владу «Талібану», завдано значного удару терористичній активності в регіоні тощо. З тих пір йдуть розмови про виведення військ НАТО з Афганістану, які, хоч і менші по чисельності, але досі продовжують перебувати в Далекосхідній країні.
Суть справи.
У 2006 році на адресу Канцелярії Головного прокурора МКС надійшло близько 700 заяв в інтересах потерпілих від бойових дій в Афганістані щодо вчинення учасниками конфлікту, як силами міжнародної коаліції, так і місцевими військами злочинів проти людства, миру та інших військових злочинів. В ході досудового розслідування було встановлено факти вчинення наступних злочинів по категоріях:
1. Злочини, вчинені радикальним рухом «Талібан» та їх союзниками.
Досудовим розслідуванням було встановлено, що з середини 2003 року по 2017 рік Талібаном вчинялись регулярні атаки на мирне населення в понад ніж 25 провінціях Афганістану. До таких, зокрема, належали збройні напади, підриви вибухівки, атаки смертників-самогубців, що були спрямовані на цивільне населення як в публічних, серед яких були: мечеті, школи, лікарні, так і приватних місцях, та такі, що мали наслідком численні людські жертви. Також було зафіксовано факти страт потенційних «колаборантів» та «шпигунів» діючої влади, які супроводжувались демонстрацією обезголовлення, тортур тощо з метою залякати населення. Крім того мали місце напади як на локальних чиновників, так і пересічних людей – вчителів, лікарів, релігійних діячів, школярів підлітків та жінок активісток. У вину Талібану ставились, зокрема, збройні атаки на персонал гуманітарних місій ООН та інших організацій.
2. Злочини, вчинені підрозділами офіційних афганських збройних сил
Афганські збройні сили обвинувачувались у злочинах як проти полонених протилежної воюючої сторони, так і проти цивільного населення, яке не брало участі в конфлікті. До таких відносилися вибіркові арешти цивільних, які начебто допомагали заколотникам, їх катування та примушування під тортурами зізнаватись у вчиненні терористичної діяльності. Крім того до цивільних застосовувались тортури, що супроводжувались приниженням гідності, сексуальним насиллям, а також в деяких випадках вбивствами.
3.Злочини, вчинені американськими військовими та ЦРУ
Американські військові та ЦРУ обвинувачувались у створенні таємних тюрем на території військових авіаційних баз в Афганістані (Баграм та Кандагар), утримання в таких без належних підстав осіб, які підозрювались в співпраці з терористичним угрупуваннями, також утримання осіб поза межами Афганістану. Як зазначалось в доповіді головного прокурора МКС, - такі дії супроводжувались тортурами, катуванням, такими, що принижують честь та гідність діями тощо, а також, що такі мали ознаки системної діяльності, спрямованої на досягнення американськими військовими, як і ЦРУ конкретних цілей.
4. Злочини, вчинені іншими союзниками США по НАТО
В даному випадку, зокрема, йшла мова про чітко сплановані повітряні удари по цивільних об’єктах, що не мали жодного військового значення, які мали наслідком масові жертви серед мирного населення, руйнування цивільної інфраструктури тощо.
Протягом 11 років з 2006 по 2017 роки головний прокурор МКС займався досудовим розслідуванням, збираючи докази про існування фактів вчинення вказаних вище злочинів, що дали би підставу ініціювати наступний етап – судове розслідування, а потім і притягнення винних до відповідальності. Відповідно до статуту МКС питання початку процедури судового розслідування є компетенцією відповідної палати суду.
Два роки 2-га судова палата з питань досудової юрисдикції МКС розглядала запит головного прокурора МКС щодо початку судового розслідування і, насамкінець, 12 квітня 2019 року вирішила:
1. Що факти, означені як злочини в запиті головного прокурора МКС, дійсно мали місце, оскільки такі обґрунтовані авторитетними, надійними і достовірними джерелами, що в значній мірі підтверджуються іншими достовірними даними, яким судова палата надає достатньої довіри. Щодо злочинів, вчинених американськими військовими та ЦРУ, то достовірність вчинення таких підтверджувалась даними розслідування спеціального комітету Сенату США з питань розвідки та оборони;
2. Що юрисдикція МКС поширюється на ці злочини, оскільки Афганістан ратифікував статут МКС, а США хоч і не ратифікували такого статуту, але їм ставляться у вину злочини проти людства, що є виключенням з правила юрисдикції МКС;
3. Що немає сенсу починати судове розслідування та й взагалі проводити будь-які подальші дії щодо злочинів, описаних в запиті головного прокурора, оскільки такі не матимуть жодного сенсу та ефекту;
Той, хто це зараз читає, можливо, впаде в ступор, вражений кінцевим рішенням МКС, перебуваючи в шоці. Аналогічна реакція була не тільки в міжнародної правозахисної спільноти, а й в пані Фату Бенсуда, Головного прокурора МКС, яка ініціювала перед судом початок судового розслідування щодо злочинів, вчинених в Афганістані відносно мирного населення. Як таке могло бути, що суд прийняв рішення про те, що діяння мали місце, вони підсудні суду, але суд відмовляється встановлювати справедливість? Це щось, що виходить поза межі здорового глузду та модерного уявлення про суд та справедливість зокрема. Але «диявол криється в деталях» і суд навів як слушні аргументи, так і вкрай дивні. Отже в чому була мотивація суду?
Мотивація судом свого рішення.
Наріжним каменем аргументації судом свого рішення є покликання до п. «с» ч.1 ст.53 Статуту МКС, відповідно до якого при вирішені питання про початок кримінального переслідування слід з’ясувати з врахуванням тяжкості злочинів чи буде саме розслідування відповідати інтересам правосуддя і чи взагалі воно задовольнятиме інтереси чи прагнення потерпілих. Колегія суддів вирішила, що таке розслідування буде безрезультатним, нікого покарати не вдасться, а висока ймовірність невдачі розслідування не тільки не задовільнить бажання чи очікування потерпілих до сатисфакції, а й породить розчарування та образу потерпілих до суду, що само по собі підірве довіру людей до суду, ту довіру, задля дотримання якої його було створено (п.96).
Вищевказана мотивація суду ґрунтується на наступних твердженнях:
1. Ситуація в Афганістані досі залишається напруженою і, судячи з багаторічної історії Афганістану, невідомо коли там буде встановлено мир, а відтак невідомо чи буде можливість здійснення ефективного розслідування в такій країні. Крім того, як встановлено судом, органи влади Афганістану не надавали і не надають жодного сприяння МКС в розслідуванні, що ускладнює його (п.90, 94);
2. Досудове розслідування тривало 11 років, що є дуже довгим строком в світлі стандартів МКС, а тому, скоріш за все, власне судове розслідування очікується бути значно довшим, адже є необхідність у більш глибшому та детальному встановленні тих чи інших фактів, віднайденню доказів та й доказуванню в цілому (п.92);
3. Більшість злочинів, що могли б бути предметом розслідування було вчинено в 2005-2007 роках, а відтак в суду є сумніви щодо того чи вдалося забезпечити безпеку свідків, схоронність доказів тощо (п.93);
4. Оскільки предметом розслідування являються доволі специфічні злочини, суду буде необхідно провести дуже багато затратних з точки зору фінансів заходів спрямованих на встановлення істини. При цьому суд звернув увагу, що бюджет МКС таких фінансових витрат забезпечити не може (п.95)
5. Суд взагалі сумнівається у сприянні держав, які є фігурантами розслідування, а також сумнівається в тому, що хтось когось буде видавати МКС для притягнення до відповідальності, оскільки, для прикладу, США не визнають юрисдикцію МКС (п.94)
Очевидно, що вказане рішення суду МКС, на нашу думку, було «політично» мотивоване, адже від президента США Д.Трампа лунали погрози про накладення санкцій та відповідальності суддів, якщо ті надумають судити громадян США, що, на думку Трампа, може робити лише американський суд. Крім того, США скасувало в’їзну візу прокуророві Фату Бенсуда, яка являється професором та викладачем університету Індіани. Вчорашнє рішення суду про відмову починати розслідування Д.Трамп назвав великою перемогою всіх США.
Однак це рішення ще може бути оскаржене. Але, як би там не було, воно є небезпечним прецедентом для фігурантів інших справ МКС, як от у справі «Ситуація в Україні»[2]. На даний час проводить досудове розслідування, почате у квітні 2014 року за заявою української влади і на даний час воно стосується:
1. Злочинів, вчинених на Майдані Незалежності в Києві під час подій революції гідності в період з 21.11.2013 по 20.02.2014 р.;
2. Злочину збройної агресії РФ щодо України в Криму, незаконної його окупації та анексії; Викрадення та вбивства активістів, примусовий призов населення Криму до російської армії, позбавлення права на справедливий суд, незаконні позбавлення волі, часткове виселення населення за межі Криму, захоплення майна, утиски тощо
3. Злочинів, вчинених т.зв. ДНР та ЛНР проти мирного населення та українських військових – вбивства полонених, тортури, катування, статеві злочини, залучення до бойових дій дітей-солдатів
4. Злочинів, вчинених українськими військовими проти полонених бойовиків (вбивства, розправи, катування, тортури тощо);
5. Злочину відкритої збройної агресії РФ щодо України на Донбасі в 2014 р. (Іловайськ);
А тепер давайте порівняємо справу «Ситуація в Україні» та справу «Ситуація в Афганістані» та дамо відповіді на ті ж самі питання, відповіді на які дав МКС у своєму рішенню по Афганістану:
З часу подій, що є предметом розслідування вже минуло від 4 до 6 років, а доступу до територій, які знаходяться під ефективним контролем РФ чи то Донбасу, чи то Криму чекати не варто. Напевне, факт того, що РФ не зацікавлена в допуску слідчих МКС на свої території для розслідування, є беззаперечним. Ймовірність того, що Росія не тільки не сприятиме, а й саботуватиме розслідуванню, не просто велика, а стовідсоткова. Сумнівно, що Росія будь-коли видасть будь-кого для притягнення до відповідальності МКС. Навіть В.Ф.Януковича РФ не видасть і в цьому можна бути цілком впевненим. Злочини, що є предметом розслідування, є не менш простими ніж ті, що були вчинені в Афганістані, адже також стосуються проведення масштабних військових дій. Ну і якщо згадати про гроші, про які згадує МКС, то їх також потрібно багато.
Напевне зараз десь в Кремлі російські можновладці сидять та, усміхаючись, потирають руки. Бо вони тепер мають дуже хороший карт-бланш для того, що б уникнути відповідальності. Якщо так можна було з США, то чому не можна з РФ?
І як тут не згадати прокуратуру Нідерландів, які заявили, що доведуть справу про збиття рейсу МН17 до кінця чого б це їм не коштувало.
Висновок один, - сучасний світ, як і сучасний порядок міжнародних відносин потребує негайних змін.
четвер, 11 квітня 2019 р.
Як українською мовою будували державність в Литві
В головній аудиторії юридичного факультету Вільнюського університету на стінах поважно та гонорово під склом та підсвіткою знаходяться репродукції середньовічних творів литовської державності та права. Зокрема і те, що зараз на зображенні. Це Литовський Статут 1529 року, який в конституції Литовської Республіки в її преамбулі згадується як фундаментальне джерело всього литовського права. Так от вчора я запитав у литовських правників випускників юридичного факультету про цей статут, - "а якою мовою він написаний?". "Не знаю", - відповів литовець. На що я йому сказав, - українською. Так, цей стародрук написаний саме українською, точніше староукраїнською мовою. Правда, білоруси стверджують, що це старобілоруська, але не суть. Його укладено ще в 1529 році, майже 500 років тому. І навіть зараз, будь-хто, хто розмовляє українською мовою, зрозуміє все, що там написано. Ну на 90% зрозуміє. Вдумайтесь - українською мовою! Не литовською, не польською, не російською, не німецькою, не, тим більш, латинню. Українською мовою! Та в той час, коли велике князівство литовське українською мовою творило свою державність, десь в Москві чи Володимирі на Клязьмі бородаті православні попи давили воші у своїй засмальцованій бороді. А потім ті бородані наказали вважати українську мову мовою села, анекдотів, народних пісень та неосвідченості. Більше того, ті бородані вигадали міф про "Україну та українську мову як розробку німецького кайзерівського генштабу". І саме тому Аксана Марчєнка, та що Медведчукова, так біснується від того, що в Україні знову українська мова відроджується.
Любе паньство, українська мова є історичним фактом поширення культури та освідченості у Європі. І про це слід пам'ятати та цим пишатись.
Кілька цитат зі Статуту зі збереженою мовою я вам напишу. Я лише замінив букви, щоб були звуки зрозумілі:
АРТИКУЛ 1. Всі обивателі Великого Князства Литовского уним правом писаним і от нас даним сужоні бити мають.
АРТИКУЛ 2. Ми Господар обіцуєм і шлюбуєм нікого не карати на заочноє повіданє, хотя би се дотикало і о ображенє маєстату нашого господарского; і хто теж што на кого вел, а не довел, тим сам має каран бити.
АРТИКУЛ 14. Не має нікто ни за чій кольвек учинок терпіти только кождий сам за себе.
"ANIMUS IN CONSULENDO LIBER" / "БЕЗМЕЖНІСТЬ РОЗУМУ НАРОДЖУЄТЬСЯ В РОЗМІРКОВУВАННЯХ"
Гасло, яке покладено в заголовок цієї публікації, було використано 70 років тому - 4 квітня 1949 року, коли у м. Вашингтоні представниками урядів Бельгії, Великої Британії, Данії, Ісландії, Італії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Португальської республіки, Сполучених Штатів Америки та Французької республіки підписано Північноатлантичний договір, який дав життя військово-політичному союзу НАТО. Мета заснування такого альянсу тоді 70 років тому була практично ідентична реаліям сьогодення.
Тоді в 1949 СРСР вів агресивну політику у формі як військових так і гібридних втручань у мирне життя, дусив та знищував будь-яку демократію в її прояві, брутально порушуючи всі права людини. СРСР, вміло використовуючи право вето, зробив раду безпеки ООН по суті "імпотентною". Тоталітаризм, авторитаризм, людиноненависницькі ідеї комунізму - такими були основні статті експорту тюрми народів. Що змінилось за 70 років? Нічого. Хіба окрім назви держави та ідеології. Все те ж. І десь в далекій Москві від думки про НАТО підгорало одне місце як в 1949 році, так і в 2019 році підгоряє. Трагічна історія України є найкращим свідченням того, що до НАТО треба не просто прагнути, а ставати його повноправним членом.
На цьому шляху в України немає нічого неможливого. Членство України в НАТО - є реальною, а не декларативною незалежністю. Але ніхто не обіцяє, що той шлях буде легким. Як казав колись сер Уінстон Черчіль, - "Я не можу вам нічого запропонувати, крім крові, праці, сліз і поту. Перед нами найважчі випробування. Перед нами багато, багато довгих місяців боротьби і страждань". Як казав Тарас Шевченко, - "борітеся, поборете. Вам Бог допомагає". Саме ці слова написав Герой України Сергій Нігоян на своєму транспаранті на Майдані напередодні того, як його вбила куля снайпера. Ми повинні про це завжди пам'ятати.
І зараз, навчаючись у Вільнюському Університеті, я маю надзвичайно високу честь писати наукову роботу про міжнародно-правові підстави діяльності НАТО під науковим керівництвом колишнього міністра оборони Литви (1998-2011), який вів переговори щодо вступу Литви в НАТО, а тепер голови Конституційного Суду Литовської Республіки, професора Вільнюського Університету, доктора Дайніуса Жалімаса. Бо саме в ці тяжкі часи маленька Литва є одним із найнадійніших союзників великої України і її досвід щодо вступу та членства в НАТО може та повинен бути успішно використаний в Україні.
середа, 10 квітня 2019 р.
Ідеологема Зеленського - чи має команда "ЗЕ" свою ідеологію?
Чи є у Зеленського, чи точніше його команди ідеологія? Ви будете здивовані,
але вона таки є. І це не те, що ви могли б подумати, а це те, що ви не могли
собі уявити. І як кажуть, «диявол криється в деталях», а деталі є небезпечними
та можуть становити дійсно загрозу для нашого суспільства. Я спробую вам
максимально коротко пояснити, чому я прийшов до такого переконання.
По-перше, слід розуміти, що команда кандидата Зеленського це не один лише
Зеленський, а там є і люди, які знають як формувати ідеологію. По-друге, для
уникнення непотрібних суперечок навколо написаного, хочу зауважити, що сучасна
українська політологія вважає, що практично ніхто з сучасних політиків чи
учасників політичних процесів не має жодної ідеологій як такої. Ця думка ґрунтується
на пошуку таких «вінтажних» видів ідеологій як консерватизм, лібералізм, соціалізм,
соціал-демократія тощо. Також ідеологію «шукають» у вимірі заїжджених термінів –
ліві, праві, центристи. Відверто, на сьогоднішній день ця «термінологія» не
актуальна, свідченням цьому є світова політика останнього десятиріччя. Тому
мову вестиму в руслі іншому, більш предметнішому.
Отже, давайте почнемо з визначення термінології. Ідеологія - сукупність
взаємопов’язаних ідей, уявлень та переконань, призначених об’єднувати людей
заради спільного життя та спільних дій[1].
Якщо взяти передвиборчу програму кандидата в Президенти України Зеленського, то
його ідеологія, чи можливо це ідеологія його команди, визначена одразу в
першому блоці програми одразу після преамбули[2].
Цей блок називається «народовладдя через референдуми». Там всього лиш 106 слів,
які не розкривають ідеї, а при поверхневому ознайомленні з ними формують в
читача лише думку про те, що кандидат керується благими намірами зміцнення
демократії, бажаючи нарешті таки прислухатись до vox populi.
Я пропоную зупинитись всього на одному реченні з поміж тих 106 слів, в
якому і завуальована ідеологія, про яку вестиму мову. «Ми разом закріпимо механізм,
за яким тільки Народ України буде формувати основні завдання для влади через
референдуми та інші форми прямої демократії», - це зветься «пряме народовладдя»,
або «пряма демократія». В чому ідеологія прямої демократії або народовладдя?
Все дуже просто. Детально про неї розповів, власне, ідеолог команди Зеленського
Руслан Стефанчук в інтерв’ю «Громадське»[3].
Полягає ідея в тому, що люди, маючи можливість ініціювати та проводити
референдуми чи плебісцити, практично самі приймають всі рішення, а органи
державної влади лише їх виконують. Таким чином створюється механізм
унеможливлення узурпації влади окремими «представниками» - депутатами,
президентом тощо. Представницька демократія – протилежність прямої демократії.
У цьому випадку народ обирає представників (депутатів), які від його імені
(виборців) здійснюють владу.
Що ми маємо в Україні на сьогоднішній день? Відповідно до ч.1 ст.5
Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є
народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи
місцевого самоврядування. Як зазначив у своєму рішенні Конституційний Суд
України, - «Влада народу є первинною, єдиною і невідчужуваною та здійснюється
народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми
безпосередньої демократії у порядку, визначеному Конституцією та законами
України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
сформовані відповідно до Конституції та законів України». Тобто в
конституційному полі в Україні діє змішана система прямої та представницької
демократії. Однак на практиці представницька демократія превалює над прямою в
силу значних обмежень щодо референдумних ініціатив на загальноукраїнському
рівні, так і відсутності встановленого законом порядку проведення референдумів
місцевих.
Як бачить цей «баланс» команда Зеленського? Ідеологія «Зеленського» в
даному питанні полягає в тому, що вони аргументують необхідність зміщення
акцентів в сторону прямої демократії, з мінімізацією функціонування демократії
представницької (найкраще цю ідею підкреслює цитата з програми – «Для цього
потрібно максимально скоротити кількість функцій держави»). Згідно цієї ідеї
громадянам треба дати можливість через референдуми чи плебісцити вирішувати
всі, або майже всі питання – від ремонту дороги та введення нового автобусного
маршруту до ветування будь-якого рішення, прийнятого парламентом. Саме так
дослівно це пояснює Р.Стефанчук, розповідаючи про ідею накладення народного
вето на будь-який закон, прийнятий Верховною Радою України на референдумі. При
цьому апелює до позитивного досвіду Швейцарії, Ліхтенштейну, Німеччини та
Швеції.
І ось ви можете спитати, - а що ж тут не так? Це ж прекрасна ідея, яка має
благі наміри та демократичні цілі. Це, можливо, є спосіб повернути владу
українському народові, із здійсненням якої у нього завжди були складнощі. Та й
хто б не хотів і не вірив би в ефективність швейцарського досвіду урядування? В
чому ж та анонсована на початку статті загроза?
А загроза полягає в тому, що, насправді під маскою «прямої демократії»
криється «тиранія більшості». Іншими словами, - диктатура мас, яким, фактично
достатньо сформувати стійку більшість, щоб просто «тримати все під контролем». Дійсно,
тиранія більшості, яку до речі батьки американської конституції Д.Медісон,
А.Гамільтон та Д.Міль називали «насильством партії більшості» (the
violence of majority faction)[4],
є загрозою демократії справжньої, адже спотворення «прямого народовладдя» веде,
власне до тиранії. Саме тому в «Записках федераліста» Джон Медісон говорить, що
«є два шляхи усунення причин для тиранії більшості, - або виключити свободу, як
фундаментальну підвалину демократії, взагалі, або зробити так, щоб кожен
громадянин мав такі самі думки, бажання, інтереси як і інші»[5].
Тобто, до тих пір, поки існують різні інтереси в громадян, що властиво й
Україні, «тиранія більшості» буде злом для демократії. На досвіді французької
революції кінця 18 століття, яка пропагувала ідею «диктатури мас», Е.Бурк
констатував – «тиранія більшості – це більш ніж тиранія»[6].
Якщо більшість буде вирішувати чи встановлювати права для меншості, тоді варто
зазначити, що права індивіда не можуть бути предметом публічного і масового
голосування, оскільки політична роль права полягає саме в захисті меншин від
пригноблення зі сторони більшості, а «найменша меншість на землі – людина».
Дуже слушно зазначають американські дослідники проблеми «тиранії більшості»,
що «в сучасному світі професійних політкомпаній, високих комп’ютерних
технологій, моментального впливу на людину шляхом дистанційної комунікації
створити будь-яку більшість не складає ніякої важкості»[7].
А якщо це ще робиться і в Україні, і цьому передує два роки телесеріалу, і
людям показують образ, який вони хочуть бачити, то створення більшості є просто
елементарним. Результати першого туру голосування на виборах Президента України
є тому доказом.
Для прикладу, відомий німецький соціолог Клаус Оффе апелює до того, що
найактивніше ідею прямої демократії у формі проведення плебісцитів чи
референдумів просувають крайні праві політичні сили в країнах Європейського
Союзу з усім відомою метою. А результати референдуму у Великобританії в 2016
році щодо «Брексіту» та виходу з ЄС є цілком слушним аргументом до занепокоєння
такими явищами, бо всі мали змогу переконатись, які «плоди» приніс «Брексіт».[8]
Варто звернути увагу, що за результатами аналізу народних ініціатив у штаті
Каліфорнія у США було зроблено висновки, що у випадку «прямої демократії» права
меншості значною мірою пригноблюються, що призводить фактично до диктатури
більшості, а репрезентативна демократія з класичним голосуванням та виборами
створює кращі умови для дотримання рівності громадян.[9]
Чи перетвориться «пряме народовладдя» в «тиранію більшості» залежить
передусім від розмірів території та кількості населення.[10]
І тут було би дуже доречно нагадати, що у Швейцарії «пряма демократія» чи «пряме
народовладдя», яке декларує ідеолог Зеленського Р.Стефанчук, застосовується
лише у двох кантонах – Апельцель-Інергоден, населення якого складає 16 тисяч
осіб та Гларус з населенням в 12 тисяч осіб. Тобто 28 тисяч осіб – як населення
середньостатистичного українського райцентру. Тобто немає на сьогоднішній день
юрисдикцій з населенням аналогічним українському, де б практикувалась така
система. І цей факт треба прийняти як аргумент.
Більше того, як зазначає Даніель Мьоклі з університету Цюріха, Швейцарія, -
«до тих пір, поки існує загроза тиранії більшості шляхом референдумних
зловживань, її причини як і наслідки може усунути лише ефективний судовий контроль
за такими референдумами, який би давав можливість виключати певні питання з
нього»[11].
Тобто відсутність ефективного судочинства є причиною до виникнення «тиранії
більшості», бо інакше захисту годі й чекати. Те, що судочинство в Україні є
надто проблемним та «болючим», мабуть, ні для кого не є таємницею. І
вдосконалити таке судочинство в Україні є неможливим жодними реформами в
ближчій перспективі, бо це процес якщо не десятирічь, то й може навіть сторічь.
Вдумайтесь, - Швейцарія йшла до такого досвіду довгих 700 років з того часу,
коли було засновано Швейцарську конфедерацію в 1291 році.
В підсумку, в Україні, з відсутністю ефективного судочинства, за умов
розшарування населення за поглядами, інтересами, політичними вподобаннями та й
навіть геополітичними симпатіями, враховуючи як легко можна маніпулювати
соціально та фінансово пригніченим народом, ідея «прямої демократії» чи «прямого
народовладдя» перетворюється в ідею «тиранії більшості», або «диктатури мас». І
саме тому в сучасній Україні, яка по суті не змінитися ближчі десятиліття, впровадження
такої ідеології буде мати наслідком саме те, що ми могли побачити і чому ви
могли обуритись в третьому сезоні серіалу «Слуга народу», де висіла карта з 24
Українами. Бо якраз ідеологія «тиранії більшості» і є тим, що не об’єднуватиме
Україну, а буде загрозою до її гіпотетичного роздроблення.
Чи саме такими думками послуговувались автори ідеології та програми
Зеленського? На мою думку, скоріш за все, що ні. Мені дуже хочеться вірити, що
такий поважний та авторитетний чоловік, як академік Р.Стефанчук, який зробив
немалий внесок в українську правову думку, міг задумати такий жахливий фінал
для своєї Батьківщини. Але не бажаючи того і не будучи свідомим того, фактично
є загроза втілення цього деспотично-тиранічного фіналу в Україні. Згадайте, що
першовідкривачі радіоактивних речовин та ядерних реакцій не мали на меті
створення з цього атомної зброї. Та й більше того, - щоб реалізувати цю
ідеологію в Україні, слід або змінити Конституцію, або прийняти нову, що є
надзвичайно складно. Хоча можна ініціювати референдум і, вплинувши на маси всім
відомим методом, отримати нову конституцію – конституцію диктатури мас.
Джерела:
[1] Філософський енциклопедичний словник. Під ред. Шинкарука В.І., - Київ, «Абрис»,
2002
[2] https://www.cvk.gov.ua/pls/vp2019/wp009pt021f01=233pt001f01=719.doc
[4] Hamilton,
Alexander, Lawrence Goldman, John Jay, and James Madison. Federalist Papers.
Oxford: Oxford UP USA - OSO, 2008. Web.
[5] Ibid.
[6] Burke,
E. (2013). Reflections on the Revolution in France. In Reflections on the
Revolution in France: And on the Proceedings in Certain Societies in London
Relative to that Event (Cambridge Library Collection - British & Irish
History, 17th & 18th Centuries, pp. 1-356). Cambridge: Cambridge University
Press. doi:10.1017/CBO9781139814461.002
[7] Haider-Markel,
Donald P, Alana Querze, and Kara Lindaman. "Lose, Win, or Draw? A
Reexamination of Direct Democracy and Minority Rights." Political Research
Quarterly 60.2 (2007): 304-14. Web.
[8] Offe,
Claus (2017): Referendum vs. Institutionalized Deliberation: What Democratic
Theorists Can Learn from the 2016 Brexit Decision. In Daedalus 146 (3), pp.
14–27. DOI: 10.1162/DAED_a_00443.
[9] Hajnal,
Zoltan L., Elisabeth R. Gerber, and Hugh Louch. "Minorities and Direct
Legislation: Evidence from California Ballot Proposition Elections." The
Journal of Politics 64.1 (2002): 154-77. Web.
[10] Haider-Markel,
Donald P, Alana Querze, and Kara Lindaman. "Lose, Win, or Draw? A
Reexamination of Direct Democracy and Minority Rights." Political Research
Quarterly 60.2 (2007): 304-14. Web.
[11] Moeckli,
Daniel. "Referendums: Tyranny of the Majority?" Swiss Political
Science Review 24.3 (2018): 335-41. Web
Короткий аналіз плану "боротьби з корупцією" від штабу Зеленського
Отже, команда Зеленського оприлюднила деталі свого плану "боротьби з корупцією", які будуть втілюватись в разі перемоги Зеленського на президентських виборах. Не дивлячись на те, що юридичний напрямок у Зеленського курує доктор правових наук Стефанчук, видається, що цю програму писали або якісь недолугі "юристи", або взагалі сторонні люди, які просто скомпілювали потік почутих ними термінів. Коментую по пунктах:
1. Скасувати недоторканність - яку і з кого? Нічого не зрозуміло;
2. Створити "міжнародний Вищий економічний суд" - Міжнародний? Вищий? Економічний суд? Це абсурд абсурдів заявляти про мету створення "міжнародного" суду взагалі Зеленським. Якщо без "міжнародний", то також немає сенсу в такому, бо існує вже система антикорупційних судів на чолі з Вищим Антикорупційним Судом, а для господарських справ існує ціла палата в складі Верховного Суду. Взагалі вживати в таких контекстах прикметник "економічний" - ознака повної безграмотності, або свідчення того, що це написав якийсь щонайменше 11 класник;
3. Позбавити силові структури невластивих функцій (ініціювання справ та розслідування економічних та фінансових злочинів) - те, що треба навести лад в частині компетенції розслідування, то я згідний, але як можна позбавити функцій того, кому лиш такі притаманні? Будь-який орган, якому буде надано функцію розслідування автоматично стане "силовим". Крім того, термін "силові структури" є некоректним, бо правильно слід іменувати "правоохоронні органи". "Ініціювання справи" - це шедевр невігластва, бо справи не ініціюються, а розпочинаються досудові розслідування. Про "економічні" та "фінансові" злочини я мовчу. Тільки цікаво, - а чим економічні злочини відрізняються від фінансових?
4. Пропонується максимально декриміналізувати економічну діяльність - а відколи в нас "економічна" діяльність стала злочинною за замовчуванням? Як можна декриміналізовувати некриміналізоване? Якщо автор програми спутав термін "злочин" з "діяльністю", то раджу вперше йому в житті взяти в руки Кримінальний Кодекс і глянути, які зміни були в 2011 році. Анонсований план Зеленського було виконано 8 років тому. "Економічно" карають за вчинення таких злочинів також з 2011 року. Прошу читати санкції відповідних статей;
5. Збільшити суворість покарання для державних службовців через підписання згоди на добровільне позбавлення служби - згода на добровільне позбавлення служби? Я не розумію цього набору слів. Навіть не можу здогадатись, що вони означають;
6. Введення додаткового покарання у вигляді довічної заборони обіймати державні або місцеві посади - чистої води популізм, бо "довічна" заборона обіймати посади не відповідає ні кримінальному кодексу, ні Конституції, на Європейській конвенції з прав людини. Наступне. Я от ніяк не можу зрозуміти, що таке "місцева посада"? Існує державна служба та служба в органах місцевого самоврядування.
7. Ввести заборону суддівських рішень щодо виходу під заставу - кому і за якою підозрою? Взагалі за всі злочини? Чи лише за господарські? Чи, може, корупційні? Не зрозуміло. Якщо автор мав на увазі "корупційні", то це слід було зробити вже давно, тут я згідний.
8. Залучити громадян до викривання корупції через винагороди - популізм, бо таким чином скоріш будуть зловживання ніж боротьба з корупцією. Цікаво, як вони збираються платити винагороди за викриття корупції, коли держава не здатна оплатити послуги адвокатів з вторинної правової допомоги, які призначаються для захисту державою?
9. Антикорупційні органи мають формуватися через незалежні міжнародні конкурсні комісії - це вже давно і робиться;
10. Планується "ініціювати звернення до західних правоохоронців з проханням розпочати антикорупційні розслідування проти тих українських корупціонерів, які встановлені українськими антикорупційними органами - а навіщо нам антикорупційні органи? Давайте віддамо компетенцію розслідування"західним" правоохоронцям. Це геніально! Насправді це популізм і то такий дикий, що далі нікуди. Чергове свідчення того, що це писала людина, яка нічого не тямить в питаннях юрисдикції кримінальної юстиції.
Зверніть увагу, - В ПРОГРАМІ НІ СЛОВА ПРО НЕЗАКОННЕ ЗБАГАЧЕННЯ, ВІДМИВАННЯ ДОХОДІВ, ЗДОБУТИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ, ВИВЕДЕННЯ КАПІТАЛУ В ОФШОРИ ТОЩО.
Знаєте, в мене складається таке враження, що цю програму писав особисто Зеленський, диктував Абромавичус, перечитував і коригував Данилюк. Ну чому не заплатити якимось фахівцям та професіоналам, щоб вони написали таку програму? Ну хоча б грамотну термінологію би вживали. Я вже не кажу про суть. Ви ж повинні розуміти, що кожну таку програму одразу читають закордоном, бо знати плани потенційно нового президента критично важливо. Але ви уявляєте, яка зараз реакція в Брюселі на прочитане? Там напевне Жан Клод Юнкер вже дзвонить Меркель і каже, - і ці вар'яти ще хочуть вступити в Євросоюз?
Підписатися на:
Коментарі (Atom)
До дня "перемоги", або про чергові припадки "побєдобєсія"
Дві з половиною тисячі років тому, задовго до того як сучасний пересічний «совковий» сентименталіст в першій декаді травня отримував за...
-
Стосується всіх, хто має язика і не знає мови, - сьогодні 25 квітня може відбутись історичне торжество справедливості. У Верховній Раді ...
-
Забезпечення на правотворчому рівні положень Конституції України здійснюється на основі двох принципів – децентралізації та деконцентрації...
-
10 серпня цього року ЗМІ облетіла інформація , поширена ФСБ Росії, що, мовляв, в ніч на 7 серпня в районі міста Армянськ в Криму була вияв...


