Конфлікт у Сирії - початок

Після Першої світової війни Франція отримала мандат над північною частиною колишньої провінції Османської імперії Сирією. Франція управляла територією, відомою як Сирія аж до надання їй незалежності у 1946 році. Новій державі не вистачало політичної стабільності і вона пережила ряд військових переворотів. Сирія об'єдналася з Єгиптом у лютому 1958 року в єдину державу під назвою Об'єднана Арабська Республіка. У вересні 1961 року союзна держава припинила своє існування та Сирійська Арабська Республіка була відновлена. У 1967 році у ході арабо-ізраїльської війни Сирія втратила території Голанських висот, контроль над якими отримав Ізраїль. У 90-х роках Сирія та Ізраїль проводили час від часу, хоча й невдалі, але все ж таки мирні переговори з приводу повернення територій Голанських висот під контроль Сирії. У листопаді 1970 року Хафіз аль-АСАД, член соціалістичної партії БААС та представник алавітської релігійної меншини захопив владу у результаті безкровного перевороту і приніс політичну стабільність державі. Після смерті президента Хафіза аль-Асада, його син Башар аль-Асад був затверджений в якості президента у результаті виборів у липні 2000 року. Сирійські війська, які дислокувались  у Лівані з 1976 року під приводом підтримання миру у даному регіоні, були виведені у квітні 2005 року. Під час конфлікту у липні-серпні 2006 року між Ізраїлем і Хезболлою, Сирія привела свої збройні сили в стан бойової готовності, але не втручалася у конфлікт на стороні свого союзника Хезболли. У травні 2007 року Башар аль-Асад вдруге був обраний президентом у ході виборів.Під впливом численних громадських заворушень, які почалися в інших країнах регіону у зв’язку із численними соціальними та економічними чинниками, антиурядові протести спалахнули спочатку у південній провінції Сирії Дар’а у березні 2011 року. Демонстранти закликали скасувати закон про надзвичайний стан, що дозволяв ув’язнення без засудження, легалізувати політичні партії, а також усунути корумпованих місцевих чиновників. Демонстрації та насильницькі безлади поширилися по території всієї Сирії з великим розмахом та інтенсивністю протестів. Уряд відповів на заворушення певними поступками, включаючи скасування Закону про надзвичайний стан, а також прийняттям нових законів, що легалізували нові політичні партії, а також мали на меті лібералізувати місцеві та загальні вибори та збройні сили. Проте уряд не виконав вимоги опозиції щодо відставки Асада, а застосоване владою Сирії насильство з метою придушення заворушень викликало численні збройні зіткнення між урядовими військами та озброєною опозицією. Наприкінці квітня 2011 року активізувався міжнародний тиск на режим Башара аль-Асада, а Ліга арабських держав, ЄС, Туреччина та США розширили економічні санкції проти режиму. У грудні 2012 року опозиційний рух під назвою Сирійська Національна коаліція, був визнаний більш ніж у 130 країнах світу в якості єдиного законного представника сирійського народу. Мирні переговори між коаліцією та режимом Асада у ході другої Женевської конференції, скликаної ООН у 2014 році, не вирішили конфлікту. Заворушення у Сирії тривають і відповідно до оцінки ООН станом на квітень 2016 року число жертв серед воюючих сил в особі як урядових військ, так і військ опозиції, а також цивільного населення досягла 400.000 осіб. Станом на січень 2016 року близько 13,5 мільйонів людей потребують гуманітарної допомоги у Сирії, з яких 6,5 мільйонів чоловік, що переміщені всередині країни, а ще 4,8 мільйонів сирійських біженців, що покинули Сирію. За таких обставин ситуація у Сирії є найбільшою гуманітарною кризою на сьогоднішній день.